реальний

РЕА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який існує в об'єктивній дійсності; дійсний; протилежне уявний.

Ваня ніби прокинувся від сну, вступає з книжкового в реальний світ – світ боротьби (М. Шеремет);

Сила публіцистики – в реальних фактах і в живих людях (Ю. Смолич);

// у знач. ім. реа́льне, ного, с. Те, що існує в об'єктивній дійсності; протилежне уявне.

Солодкі випари романтики оповили його душу чарами, вивели за межі реального – в світ фантастичної героїки (П. Колесник).

2. Який можна здійснити, виконати.

– Ми довели на ділі, що наш план цілком реальний (Є. Кротевич);

Мрії багатьох поколінь людей про проникнення в космічні простори стають все більш реальними (з наук.-попул. літ.).

3. Який відзначається вмінням і здатністю правильно враховувати й тверезо оцінювати об'єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін.

Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома .. Одним словом, був се чоловік наскрізь “позитивний” і реальний (І. Франко).

4. заст. Який має практичне значення, практично потрібний.

– В клас не ходять [студенти], до церкви не ходять, про богословію [богослов'я] ніхто й не дбає. Кинулись на ті реальні науки й носяться з ними, як Бог зна з чим! (І. Нечуй-Левицький).

5. рідко. Реалістичний.

– Правда, картина не зовсім естетична, але зате реальна, – тяг далі Леонід Семенович жарт (І. Нечуй-Левицький);

Вже в половині 1876 року він [І. Франко] виступає з першими не фантастичними, а реальними оповіданнями: “Лесишина челядь” і “Два приятелі” (М. Коцюбинський).