скаут

ска́ут

див. бойскаут, герлскаут.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаут — ска́ут іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. скаут — -а, ч. У деяких країнах – член дитячої або юнацької організації військово-спортивного характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скаут — Пластун, (вона) пластунка Словник чужослів Павло Штепа
  4. скаут — СКА́УТ, а, ч. Член дитячої або юнацької організації військово-спортивного характеру. Словник української мови у 20 томах
  5. скаут — СКА́УТ, а, ч. У буржуазних країнах — член дитячої або юнацької організації військово-політитчного характеру. Словник української мови в 11 томах