хром

(від грец. χρώμα – колір)

1. Хімічний елемент, символ Cr, ат. н. 24; твердий сірувато-білий метал. Застосовують для покриття (хромування) поверхні інших металів, у виробництві жаротривких і нержавіючих сталей тощо. Сполуки Х. застосовують як фарби, окислювачі, дубителі, протрави при фарбуванні.

2. М’яка тонка шкіра, видублена хромовими солями; використовують для верхніх частин взуття.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хром — Сr, хіміч. елемент з атомним числом 24; сріблясто-білий твердий тугоплавкий метал; на повітрі вкривається тонкою захисною плівкою окисів (пасивація); підлягає дії кислот і основ (амфотерність); наявний у мінералах, напр. Універсальний словник-енциклопедія
  2. хром — хром іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. хром — -у, ч. 1》 Cr. Хімічний елемент, проста речовина якого – сріблястий твердий метал – складник нержавіючих сталей. 2》 М'яка тонка шкіра, вичинена солями цього металу. 3》 Жовта, оранжева, червона або зелена мінеральна фарба (оксид цього металу або сіль хроматної кислоти). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хром — ХРОМ, у, ч. 1. Хімічний елемент – твердий сріблястий метал, вживаний для виготовлення сплавів і покриття металевих виробів. Щоб зміцнити сталь, до неї додають так звані легуючі елементи, зокрема хром (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. хром — ХРОМ, у, ч. 1. Хімічний елемент — твердий сріблястий метал, вживаний для виготовлення сплавів і покриття металевих виробів. Щоб зміцнити сталь, до неї додають так звані легуючі елементи, зокрема хром (Знання.. Словник української мови в 11 томах