1. Словник іншомовних слів Мельничука

ізохронізм

ізохроні́зм

(від ізо... і грец. χρόνος – час)

рівночасність; поділ вірша на ритмічні відрізки, рівні між собою за кількістю часу, потрібного для читання їх. За принципом І. побудовані античне віршування, метрика ряду східних поезій.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізохронізм — ІЗОХРОНІ́ЗМ, у, ч. 1. Одночасність, однаковий проміжок часу між двома явищами; рівночасність. Ілюстрацією до закону ізохронізму можуть слугувати спостереження за дією кураре на м'язову тканину (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  2. ізохронізм — ізохроні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ізохронізм — • ізохронізм (від грец. ίσος — рівний, однаковий і χρόνος — час) - рівночасність, рівнотривалість рядків у вірші; поділ вірша на групи, рівні за часом вимови. Як ритмічний принцип застосовувався в антич. Українська літературна енциклопедія
  4. ізохронізм — -у, ч. 1》 Збіг у часі. 2》 Однакова тривалість звучання одиниць мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ізохронізм — Ізохроні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)