ізохронізм
ІЗОХРОНІ́ЗМ, у, ч.
1. Одночасність, однаковий проміжок часу між двома явищами; рівночасність.
Ілюстрацією до закону ізохронізму можуть слугувати спостереження за дією кураре на м'язову тканину (з наук. літ.);
За великих амплітуд маятникові не властивий ізохронізм: його період залежатиме від амплітуди (з наук. літ.);
Ізохронізм пов'язаний із різною хронаксією згиначів та розгиначів ноги (з наук.-попул. літ.);
З 1592 р. Галілей розв'язував завдання динаміки – закони вільного падіння тіл, падіння за похилою траєкторією, рух тіла, кинутого під кутом до горизонту, ізохронізм коливань маятника (з навч. літ.).
2. літ. Поділ вірша на ритмічні відрізки, рівні між собою за кількістю часу, потрібного для їхнього читання.
За принципом ізохронізму побудовані античне віршування, метрика деяких східних поезій (з наук. літ.);
Ізохронізм притаманний деяким жанрам народної творчості, зокрема коломийкам (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- ізохронізм — ізохроні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ізохронізм — • ізохронізм (від грец. ίσος — рівний, однаковий і χρόνος — час) - рівночасність, рівнотривалість рядків у вірші; поділ вірша на групи, рівні за часом вимови. Як ритмічний принцип застосовувався в антич. Українська літературна енциклопедія
- ізохронізм — -у, ч. 1》 Збіг у часі. 2》 Однакова тривалість звучання одиниць мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ізохронізм — ізохроні́зм (від ізо... і грец. χρόνος – час) рівночасність; поділ вірша на ритмічні відрізки, рівні між собою за кількістю часу, потрібного для читання їх. За принципом І. побудовані античне віршування, метрика ряду східних поезій. Словник іншомовних слів Мельничука
- ізохронізм — Ізохроні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)