бродити

1. (пиво) див. ферментувати

2. блукати, заблукати, поблукати, проблукати, брендати, забрендати, побрендати, пробрендати, вештатися, звештатися, повештатися, провештатися, волочитися, зволочитися, поволочитися, приволочитися, проволочитися, мандрувати, замандрувати, змандрувати, примандрувати, промандрувати, микатися, замикатися, змикатися, намикатися, промикатися, никати, поникати, проникати, поневірятися, попоневірятися, сновигати, зісновигати, посновиґати, просновигати, стикатися, настикатися, постикатися, простикатися, тинятися, натинятися, потинятися, протинятися, стинятися, тулятися, потулятися, протулятися, стулятися, хилятися, похилятися, прохилятися, шалатися, нашалатися, пошалатися, прошалатися, швендяти, вишвендяти, зішвендяти, пошвендяти, прошвендяти, швендятися, пошвендятися, шейкатися, зішейкатися, пошейкатися, шлямпати, зішлямпати, пошлямпати, прошлямпати, див. скитатися, шлятися, таскатися, шмигати, (лататися, шествувати)

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бродити — (бути в стані бродіння) шумувати, (ставати непридатним) зіпсуватися, зшипітися, спец, ферментувати. Словник синонімів Полюги
  2. бродити — броди́ти 1 дієслово недоконаного виду блукати броди́ти 2 дієслово недоконаного виду бути в стані бродіння Орфографічний словник української мови
  3. бродити — (без мети) тинятися, БЛУКАТИ, ф. шастати, швендяти; (- тісто) ферментувати, (- вино) грати, шумувати; п! БРЕСТИ. Словник синонімів Караванського
  4. бродити — [бродитие] -роуджу, -одиеш; нак. -ди, -роуд'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. бродити — I броджу, бродиш, недок. 1》 Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. || Поволі ходити мілкою водою, болотом. 2》 перен. Повільно рухатися, пересуватися. II бродить, недок. Бути в стані, в процесі бродіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бродити — БРОДИ́ТИ¹, броджу́, бро́диш; наказ. сп. броди́; недок. 1. Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. Еней теж по лісу бродив... (І. Котляревський); Хоробро в снігу бродили [половці], Але швидко заблудили (І. Словник української мови у 20 томах
  7. бродити — див. блудити; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
  8. бродити — хміль бро́дить у голові́ чиїй, кого. Хто-небудь п’яний, сп’янів. З аркадянами веселився (Евандр), Над варенухою трудився, І хміль в їх головах бродив (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
  9. бродити — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити без певної мети чи напрямку або в пошуках кого-, чого-небудь); БРОДИ́ТИ розм., ТИНЯ́ТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше (повільно ходити без мети й напрямку). Словник синонімів української мови
  10. бродити — БРОДИ́ТИ¹, броджу́, бро́диш, недок. 1. Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. Еней теж по лісу бродив… (Котл., І, 1952, 211); Хоробро в снігу бродили [половці], Але швидко заблудили (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. бродити — Бродити, -джу, -диш гл. 1) Бродить. Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. ІІІ. 179. 2) Идти въ водѣ. Бродила по річці. Мил. 21. Оттак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. Словник української мови Грінченка