1. Словник української мови в 11 томах

бродити

БРОДИ́ТИ¹, броджу́, бро́диш, недок.

1. Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати.

Еней теж по лісу бродив… (Котл., І, 1952, 211);

Хоробро в снігу бродили [половці], Але швидко заблудили (Фр., XIII, 1954, 375);

По долині бродили коні на паші (Коцюб., І, 1955, 240);

*Образно. Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе! (Пісні та романси.., II, 1956, 13);

// Поволі ходити по мілкій воді, болоту.

Над берегом річки вона роззувалась, бродила по мілкій воді (Коцюб., II, 1955, 214);

Серед блискучої водяної гладіні бродить, розгулюючи на мілкому, всяка озерна дрібнота: тонконогі куличата, бекаси (Гончар, Маша.., 1959, 38).

2. перен. Повільно рухатися, пересуватися.

Бродить сірий і густий туман, Де Дніпро вливається у море (Дмит., Вірші.., 1949, 22);

*Образно. Бродить осінь в садах пурпурових, дзвонить жовтим намистом беріз (Сос., Поезії, 1950, 152).

БРОДИ́ТИ², бро́дить, недок. Бути в стані, в процесі бродіння.

В суліях бродили пахучі меди (Нех., Повість.., 1952, 9);

*Образно. Всередині в нього росло щось, як тісто у діжці, бродило, немов опара (Коцюб., II, 1955, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бродити — (бути в стані бродіння) шумувати, (ставати непридатним) зіпсуватися, зшипітися, спец, ферментувати. Словник синонімів Полюги
  2. бродити — броди́ти 1 дієслово недоконаного виду блукати броди́ти 2 дієслово недоконаного виду бути в стані бродіння Орфографічний словник української мови
  3. бродити — (без мети) тинятися, БЛУКАТИ, ф. шастати, швендяти; (- тісто) ферментувати, (- вино) грати, шумувати; п! БРЕСТИ. Словник синонімів Караванського
  4. бродити — [бродитие] -роуджу, -одиеш; нак. -ди, -роуд'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. бродити — I броджу, бродиш, недок. 1》 Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. || Поволі ходити мілкою водою, болотом. 2》 перен. Повільно рухатися, пересуватися. II бродить, недок. Бути в стані, в процесі бродіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бродити — 1. (пиво) див. ферментувати 2. блукати, заблукати, поблукати, проблукати, брендати, забрендати, побрендати, пробрендати, вештатися, звештатися, повештатися, провештатися, волочитися, зволочитися, поволочитися, приволочитися, проволочитися, мандрувати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. бродити — БРОДИ́ТИ¹, броджу́, бро́диш; наказ. сп. броди́; недок. 1. Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. Еней теж по лісу бродив... (І. Котляревський); Хоробро в снігу бродили [половці], Але швидко заблудили (І. Словник української мови у 20 томах
  8. бродити — див. блудити; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
  9. бродити — хміль бро́дить у голові́ чиїй, кого. Хто-небудь п’яний, сп’янів. З аркадянами веселився (Евандр), Над варенухою трудився, І хміль в їх головах бродив (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
  10. бродити — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити без певної мети чи напрямку або в пошуках кого-, чого-небудь); БРОДИ́ТИ розм., ТИНЯ́ТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше (повільно ходити без мети й напрямку). Словник синонімів української мови
  11. бродити — Бродити, -джу, -диш гл. 1) Бродить. Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. ІІІ. 179. 2) Идти въ водѣ. Бродила по річці. Мил. 21. Оттак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. Словник української мови Грінченка