бродити
БРОДИ́ТИ¹, броджу́, бро́диш; наказ. сп. броди́; недок.
1. Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати.
Еней теж по лісу бродив... (І. Котляревський);
Хоробро в снігу бродили [половці], Але швидко заблудили (І. Франко);
По долині бродили коні на паші (М. Коцюбинський);
Я знаю – ми будем іще не раз бродити з тобою, слухати ліс притихлий... (В. Стус);
* Образно. Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе! (з народної пісні);
// Поволі ходити по мілкій воді, болоту.
Над берегом річки вона роззувалась, бродила по мілкій воді (М. Коцюбинський);
Серед блискучої водяної гладіні бродить, розгулюючи на мілкому, всяка озерна дрібнота: тонконогі куличата, бекаси (О. Гончар).
2. перен. Повільно рухатися, пересуватися.
Бродить сірий і густий туман, Де Дніпро вливається у море (Л. Дмитерко);
Бродить осінь в садах пурпурових, дзвонить жовтим намистом беріз (В. Сосюра).
БРОДИ́ТИ², бро́дить, недок.
Бути в стані, в процесі бродіння.
В суліях бродили пахучі меди (І. Нехода);
Розведені у теплій воді і проціджені дріжджі змішують з відваром яблук і залишають бродити на 12–14 годин (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Всередині в нього росло щось, як тісто у діжці, бродило, немов опара (М. Коцюбинський);
Невідстояні думки Сідалковського бродять у голові, як молоде вино (О. Чорногуз).
Значення в інших словниках
- бродити — (бути в стані бродіння) шумувати, (ставати непридатним) зіпсуватися, зшипітися, спец, ферментувати. Словник синонімів Полюги
- бродити — броди́ти 1 дієслово недоконаного виду блукати броди́ти 2 дієслово недоконаного виду бути в стані бродіння Орфографічний словник української мови
- бродити — (без мети) тинятися, БЛУКАТИ, ф. шастати, швендяти; (- тісто) ферментувати, (- вино) грати, шумувати; п! БРЕСТИ. Словник синонімів Караванського
- бродити — [бродитие] -роуджу, -одиеш; нак. -ди, -роуд'іт' Орфоепічний словник української мови
- бродити — I броджу, бродиш, недок. 1》 Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. || Поволі ходити мілкою водою, болотом. 2》 перен. Повільно рухатися, пересуватися. II бродить, недок. Бути в стані, в процесі бродіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бродити — 1. (пиво) див. ферментувати 2. блукати, заблукати, поблукати, проблукати, брендати, забрендати, побрендати, пробрендати, вештатися, звештатися, повештатися, провештатися, волочитися, зволочитися, поволочитися, приволочитися, проволочитися, мандрувати... Словник чужослів Павло Штепа
- бродити — див. блудити; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
- бродити — хміль бро́дить у голові́ чиїй, кого. Хто-небудь п’яний, сп’янів. З аркадянами веселився (Евандр), Над варенухою трудився, І хміль в їх головах бродив (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
- бродити — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити без певної мети чи напрямку або в пошуках кого-, чого-небудь); БРОДИ́ТИ розм., ТИНЯ́ТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше (повільно ходити без мети й напрямку). Словник синонімів української мови
- бродити — БРОДИ́ТИ¹, броджу́, бро́диш, недок. 1. Повільно ходити без певної мети й напрямку; блукати. Еней теж по лісу бродив… (Котл., І, 1952, 211); Хоробро в снігу бродили [половці], Але швидко заблудили (Фр. Словник української мови в 11 томах
- бродити — Бродити, -джу, -диш гл. 1) Бродить. Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. ІІІ. 179. 2) Идти въ водѣ. Бродила по річці. Мил. 21. Оттак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. Словник української мови Грінченка