бурмотати

див. ворчати, урчати

хохл. (борматать) мимрити

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурмотати — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних). Словник синонімів української мови
  2. бурмотати — -очу, -очеш і бурмотіти, -очу, -отиш, недок., перех. Говорити невиразно, неясно; бурчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурмотати — бурмота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. бурмотати — Бурмота́ти, -мочу́, -мо́чеш, -мо́чуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бурмотати — БУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і БУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. Говорити невиразно, неясно; бурчати. — Співав мій Шпак, співав. Аж покіль всіх порозганяв, — Ніхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. бурмотати — Бурмота́ти, -чу́, -чеш гл. Бормотать, ворчать. Почав щось сам собі бурмотати, наче з просоння. Мир. Пов. І. 172. Словник української мови Грінченка
  7. бурмотати — (говорити нерозбірливо) буркотати, мурмотати, мурчати, мугикати, (під носом) мимрити, (одноманітно) бубоніти. Словник синонімів Полюги
  8. бурмотати — БУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що. Говорити невиразно, нечітко; бурчати. – Співав мій Шпак, співав, Аж покіль всіх порозганяв, – Ніхто і слухати не хоче, Тікає геть та ще й бурмоче (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. бурмотати — див. говорити Словник синонімів Вусика