вотчина
Дідівщина
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вотчина — во́тчина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вотчина — -и, ж. У давній Русі, а згодом у Російській державі до 18 ст. – феодальна земельна власність, яку можна було заповідати, продавати тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вотчина — ВО́ТЧИНА, и, ж. 1. іст. У Давній Русі, а згодом в Україні й у Російській державі до XVIII ст. – феодальна земельна власність, яку можна було заповідати, продавати тощо. Всеволод опинився в Курську, у вотчині свого брата Святослава (П. Словник української мови у 20 томах
- вотчина — див. батьківщина Словник синонімів Вусика
- вотчина — Форма феодальної земельної власності; в. можна було передавати у спадок, міняти, продавати тощо; перші відомості про княжі в. у Київській Русі належать до X ст., боярські та монастирські — до XI-XII ст.; вотчинне право зафіксоване в Руській правді;... Універсальний словник-енциклопедія
- вотчина — ВО́ТЧИНА, и, ж. У давній Русі, а згодом у Російській державі до XVIII ст. — феодальна земельна власність, яку можна було заповідати, продавати тощо. Про себе розказував, що він є поміщик, що у нього вотчина (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах