1. Орфографічний словник української мови

вотчина

во́тчина

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вотчина — Дідівщина Словник чужослів Павло Штепа
  2. вотчина — -и, ж. У давній Русі, а згодом у Російській державі до 18 ст. – феодальна земельна власність, яку можна було заповідати, продавати тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вотчина — ВО́ТЧИНА, и, ж. 1. іст. У Давній Русі, а згодом в Україні й у Російській державі до XVIII ст. – феодальна земельна власність, яку можна було заповідати, продавати тощо. Всеволод опинився в Курську, у вотчині свого брата Святослава (П. Словник української мови у 20 томах
  4. вотчина — див. батьківщина Словник синонімів Вусика
  5. вотчина — Форма феодальної земельної власності; в. можна було передавати у спадок, міняти, продавати тощо; перші відомості про княжі в. у Київській Русі належать до X ст., боярські та монастирські — до XI-XII ст.; вотчинне право зафіксоване в Руській правді;... Універсальний словник-енциклопедія
  6. вотчина — ВО́ТЧИНА, и, ж. У давній Русі, а згодом у Російській державі до XVIII ст. — феодальна земельна власність, яку можна було заповідати, продавати тощо. Про себе розказував, що він є поміщик, що у нього вотчина (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах