вставляти

(шкло) шклити, вишклити, зашклити, пошклити

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вставляти — вставля́ти 1 дієслово недоконаного виду вкладати вставля́ти 2 дієслово недоконаного виду ставити Орфографічний словник української мови
  2. вставляти — [ўстаўл'атие] = уставляти -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  3. вставляти — I (уставляти), -яю, -яєш, недок., вставити (уставити), -влю, -виш; мн. вставлять; док., перех. 1》 Вкладати, вміщувати щось у середину чого-небудь. || Укріплювати в чому-небудь, вправляти в щось. Уставити зуби. || Просувати щось у що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вставляти — ВСТАВЛЯ́ТИ¹ (УСТАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВСТА́ВИТИ (УСТА́ВИТИ), влю, виш; мн. вста́влять; док. 1. що. Вкладати, уміщувати щось у середину чого-небудь. Він день у день коло хати порається. Оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає, .. Словник української мови у 20 томах
  5. вставляти — вставляти: ◊ піґу́лки вставля́ти → піґулка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вставляти — Яю, -яєш, недок., нарк. Діяти (про наркотичну речовину). Словник сучасного українського сленгу
  7. вставляти — (-яю, -яєш) недок.; мол. 1. Спричиняти стан ейфорії. Цей останній [японський зелений чай] так вставляє, що з ним треба обережно (С. Пиркало, Зелена Маргарита); Коли всередині — порожнеча, пиво добре вставляє (М. Мишкало, Майже європеєць); — План. Словник жарґонної лексики української мови
  8. вставляти — вставля́ти / вста́вити кле́пку (кле́пки) кому, зневажл. Повчати, наставляти на розум кого-небудь. — Мабуть, треба тобі, сину, клепку вставити, щоб був розумнішим (З журналу). вста́вити деся́ту кле́пку. — Може, саме вас Господь Бог сотворив. Фразеологічний словник української мови
  9. вставляти — ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (вносити в твір, використовувати в творі), ВКЛЮЧА́ТИ, ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ). — Док.: ввести́ (увести́), включи́ти, вста́вити (уста́вити). Словник синонімів української мови
  10. вставляти — Вставля́ти, -ля́ю, -ля́єш; вста́вити, -влю, -виш, -влять; встав, вста́вмо, вста́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вставляти — ВСТАВЛЯ́ТИ¹ (УСТАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВСТА́ВИТИ (УСТА́ВИТИ), влю, виш; мн. вста́влять; док., перех. 1. Вкладати, уміщувати щось у середину чого-небудь. Він день у день коло хати порається. Оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає,.. Словник української мови в 11 томах