вставляти

ВСТАВЛЯ́ТИ¹ (УСТАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВСТА́ВИТИ (УСТА́ВИТИ), влю, виш; мн. вста́влять; док., перех.

1. Вкладати, уміщувати щось у середину чого-небудь.

Він день у день коло хати порається. Оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає,.. вставляє — ціле (Мирний, II, 1954, 216);

Він устромив держално в ту мутру біля передка, куди фурман уставляє батіг (Смолич, Мир.., 1958, 185);

Охрім Бандура вставляв у свій кулемет все нові й нові стрічки (Кучер, Чорноморці, 1956, 129);

*Образно. Дурному свого розуму не вставиш (Укр.. присл.., 1955, 250);

// Укріплювати в чому-небудь, вправляти в щось.

Склярі вставляють скло (Мур., Наша вулиця, 1949, 6);

Згодом Сашко вже їздив на жатці, правив сівалкою, вмів наклепати косу і знав, як вставити клепку, коли розсохнеться діжка (Рад. Укр., 30.ХІ 1962, 3);

Уставити зуби; *У порівн. Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Коцюб., І, 1955, 418);

// Просувати щось у що-небудь.

Марина зачмихала; Мар’я сунула їй кулака під бік і, одіпхнувши геть від дверей, вставила у них голову (Мирний, III, 1954, 180).

◊ Вставля́ти (вста́вити) кле́пки (кле́пку) див. кле́пка;

Вставля́ти па́лиці в коле́са кому — перешкоджати комусь здійснити що-небудь.

Трапляються навіть такі горе керівники, які вставляють передовикам палиці в колеса (Рад. Укр., 17.V 1961, 1).

2. що і без додатка. Говорити, включаючи свої слова в чиєсь мовлення.

Прокопович завів розмову про покійного Моссаковського, згадав, де вони стрічались, про що розмовляли, а гість ледве вставляв слівце (Н.-Лев., III, 1956, 31);

Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (Ле, Міжгір’я, 1953, 223);

Пан хвалиться виграшем, панич — нежданим гостюванням, а вона [пані] і собі слово уставе [уставить] (Мирний, III, 1954, 161);

— Я знаю лікаря, який лікує ледарів.. — А брехунів? — єхидно вставила задерикувата дівчинка (Ів., Бел. очі, 1956, 54);

// Вносити, вводити в твір.

Балабуха писав ті байки й вірші, вставляючи прізвища чоловіків та молодиць (Н.-Лев., III, 1956, 153).

ВСТАВЛЯ́ТИ² див. уставля́ти¹.