1. Словник чужослів Павло Штепа

віднімати

хохл. (отнімать) відбирати

брати, відбирати, відібрати, повідбирати, забирати, забрати, позабирати, перебирати, перебрати, поперебирати, відіймати, відійняти, повідіймати, видирати, видерти, повидирати, здирати, здерти, поздирати, позбавляти, позбавити, попозбавляти, уймати, уйняти, уймити, поуймати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віднімати — відніма́ти дієслово недоконаного виду мат. Орфографічний словник української мови
  2. віднімати — ВІДБИРАТИ, (з рота) видирати; (життя) позбавляти; (руку) ампутувати; (числа) мінусувати Словник синонімів Караванського
  3. віднімати — відіймати, -аю, -аєш, недок., відняти, відійняти, відніму, віднімеш; мин. ч. відняв, -няла, -няло; мн. відняли; док., перех. 1》 у кого. Забирати, відбирати що-небудь силою. || перен. Позбавляти когось певних властивостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віднімати — ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДНЯ́ТИ, ВІДІЙНЯ́ТИ, відніму́, відні́меш; мин. ч. відня́в, няла́, ло́; мн. відняли́; док. 1. кого, що і без прям. дод. Забирати, відбирати кого-, що-небудь силою. Словник української мови у 20 томах
  5. віднімати — відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. віднімати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
  7. віднімати — Відніма́ти, краще вживати відійма́ти, -ма́ю, -ма́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віднімати — ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДНЯ́ТИ, ВІДІЙНЯ́ТИ, відніму́, відні́меш; мин. ч. відня́в, няла́, ло́; мн. відняли́; док., перех. 1. у кого. Забирати, відбирати що-небудь силою. Словник української мови в 11 томах
  9. віднімати — Віднімати, -маю, -єш сов. в. відняти, -німу, -меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто відняв? Шевч. Словник української мови Грінченка