віднімати

Значення в інших словниках

1. віднімати — відніма́ти дієслово недоконаного виду мат. Орфографічний словник української мови
2. віднімати — відіймати, -аю, -аєш, недок., відняти, відійняти, відніму, віднімеш; мин. ч. відняв, -няла, -няло; мн. відняли; док., перех. 1》 у кого. Забирати, відбирати що-небудь силою. || перен. Позбавляти когось певних властивостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віднімати — хохл. (отнімать) відбирати брати, відбирати, відібрати, повідбирати, забирати, забрати, позабирати, перебирати, перебрати, поперебирати, відіймати, відійняти, повідіймати, видирати, видерти, повидирати, здирати, здерти, поздирати, позбавляти... Словник чужослів Павло Штепа
4. віднімати — ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДНЯ́ТИ, ВІДІЙНЯ́ТИ, відніму́, відні́меш; мин. ч. відня́в, няла́, ло́; мн. відняли́; док. 1. кого, що і без прям. дод. Забирати, відбирати кого-, що-небудь силою. Словник української мови у 20 томах
5. віднімати — відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Фразеологічний словник української мови
6. віднімати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
7. віднімати — Відніма́ти, краще вживати відійма́ти, -ма́ю, -ма́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. віднімати — ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДНЯ́ТИ, ВІДІЙНЯ́ТИ, відніму́, відні́меш; мин. ч. відня́в, няла́, ло́; мн. відняли́; док., перех. 1. у кого. Забирати, відбирати що-небудь силою. Словник української мови в 11 томах
9. віднімати — Віднімати, -маю, -єш сов. в. відняти, -німу, -меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто відняв? Шевч. Словник української мови Грінченка