відторгати

Брати, вибирати, вибрати, повибирати, відбирати, відібрати, повідбирати, забирати, забрати, позабирати, видирати, видерти, повидирати, роздирати, роздерти, пороздирати, виділяти, виділити, повиділяти, відділяти, відділити, повідділяти, поділяти, поділити, розділяти, розділити, порозділяти, відривати, відірвати, повідривати, обривати, обірвати, пообривати, зривати, зірвати, позривати, розривати, розірвати, порозривати, переривати, перервати, попереривати, див. рвати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відторгати — відторга́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відторгати — ВІДТОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТО́РГНУТИ, ну, неш, док. 1. що. Насильно забирати землі, володіння тощо; загарбувати. Візантія у період панування київського князя Святослава переживала тяжкі часи. Словник української мови у 20 томах
  3. відторгати — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. відторгати — у. відкраювати, відтинати; (землю) загарбувати; (тканину) відчужувати. Словник синонімів Караванського
  5. відторгати — -аю, -аєш, недок., відторгнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Не приймати (не прийняти) внаслідок біологічної несумісності сторонню тканину, орган після її (його) трансплантації. 2》 книжн., заст. Силоміць забирати землі, володіння тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відторгати — ВІДТОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТО́РГНУТИ, ну, неш, док., перех., книжн., заст. Насильно забирати землі, володіння тощо. Словник української мови в 11 томах