1. Словник української мови у 20 томах

відторгати

ВІДТОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТО́РГНУТИ, ну, неш, док.

1. що. Насильно забирати землі, володіння тощо; загарбувати.

Візантія у період панування київського князя Святослава переживала тяжкі часи. Її потрясали нищівні набіги угрів, не давали спокою араби, які відторгали то одну, то другу частину її володінь (з наук. літ.);

Землю ж, що відторгнули ви у антів, не полишимо антам (Д. Міщенко).

2. що, біол. Відчужувати, не приймати (про орган, організм).

Прополіс здатний відторгати змінені життєздатні тканини, наприклад мозолі, бородавки (з наук.-попул. літ.).

3. кого, що, перен. Відстороняти, відчужувати кого-, що-небудь від когось, чогось.

Рабиня та – донька древлянського князя Мала, упокореного нещадно мстивою княгинею Ольгою, яка відторгнула Мала від його питомих Дерев (П. Загребельний);

Хіба історія знає хоч один приклад, щоб бюрократ вийшов на люди і розкаявся в тому, що він – бюрократ? Зроби котрийсь із них так, і система миттєво відторгне його (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відторгати — відторга́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відторгати — у. відкраювати, відтинати; (землю) загарбувати; (тканину) відчужувати. Словник синонімів Караванського
  3. відторгати — -аю, -аєш, недок., відторгнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Не приймати (не прийняти) внаслідок біологічної несумісності сторонню тканину, орган після її (його) трансплантації. 2》 книжн., заст. Силоміць забирати землі, володіння тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відторгати — Брати, вибирати, вибрати, повибирати, відбирати, відібрати, повідбирати, забирати, забрати, позабирати, видирати, видерти, повидирати, роздирати, роздерти, пороздирати, виділяти, виділити, повиділяти, відділяти, відділити, повідділяти, поділяти... Словник чужослів Павло Штепа
  5. відторгати — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. відторгати — ВІДТОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТО́РГНУТИ, ну, неш, док., перех., книжн., заст. Насильно забирати землі, володіння тощо. Словник української мови в 11 томах