гвинтівка

Значення в інших словниках

1. гвинтівка — гвинті́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. гвинтівка — [гвиен'т’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -т'івок Орфоепічний словник української мови
3. гвинтівка — -и, ж. Рушниця, у стволі якої є гвинтова різь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гвинтівка — ГВИНТІ́ВКА, и, ж. Рушниця з гвинтовою нарізкою в каналі ствола. Для сильной армії своєї Рушниць, мушкетів, оружжин [рушниць] Наклали повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин (І. Словник української мови у 20 томах
5. гвинтівка — И, ж., комп., див. вінт. Словник сучасного українського сленгу
6. гвинтівка — див. рушниця Словник синонімів Вусика
7. гвинтівка — РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст. Словник синонімів української мови
8. гвинтівка — ГВИНТІ́ВКА, и, ж. Рушниця, в стволі якої є гвинтова різьба. Для сильной армії своєї Рушниць, мушкетів, оружжин Наклали повні гамазеї. Гвинтівок, фузій без пружин (Котл., І, 1952, 188); Біля мене стояли якісь люди, озброєні гвинтівками, автоматами (Сміл., Сашко, 1957, 153). Словник української мови в 11 томах