грамотний

Значення в інших словниках

1. грамотний — гра́мотний прикметник Орфографічний словник української мови
2. грамотний — ГРАМОТНИЙ – ПИСЬМЕННИЙ – ОСВІЧЕНИЙ Грамотний. 1. Який вміє граматично правильно писати: грамотний учень. 2. В якому немає граматичних і стилістичних помилок: грамотний переклад, грамотний твір. 3. перен. Літературне слововживання
3. грамотний — -а, -е. 1》 Який вміє читати і писати. || у знач. ім. грамотний, -ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. 2》 Який уміє граматично правильно писати. || У якому немає граматичних і стилістичних помилок. 3》 перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. грамотний — ГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Панас Мирний); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Остап Вишня); // у знач. ім. гра́мотний, ного, ч.; гра́мотна, ної... Словник української мови у 20 томах
5. грамотний — А, -е. Розумний, досвідчений, успішний. Він грамотний чувак, знає, як діло вести. Словник сучасного українського сленгу
6. грамотний — див. освічений; розумний Словник синонімів Вусика
7. грамотний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
8. грамотний — Гра́мотний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. грамотний — ГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Мирний, IV, 1955, 35); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Вишня, II, 1956, 349); // у знач. ім. гра́мотний, ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. Словник української мови в 11 томах