грамотний
гра́мотний
-а, -е.
1》 Який вміє читати і писати.
|| у знач. ім. грамотний, -ного, ч. Той, хто вміє читати і писати.
2》 Який уміє граматично правильно писати.
|| У якому немає граматичних і стилістичних помилок.
3》 перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грамотний — гра́мотний прикметник Орфографічний словник української мови
- грамотний — ГРАМОТНИЙ – ПИСЬМЕННИЙ – ОСВІЧЕНИЙ Грамотний. 1. Який вміє граматично правильно писати: грамотний учень. 2. В якому немає граматичних і стилістичних помилок: грамотний переклад, грамотний твір. 3. перен. Літературне слововживання
- грамотний — Письменний Словник чужослів Павло Штепа
- грамотний — ГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Панас Мирний); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Остап Вишня); // у знач. ім. гра́мотний, ного, ч.; гра́мотна, ної... Словник української мови у 20 томах
- грамотний — А, -е. Розумний, досвідчений, успішний. Він грамотний чувак, знає, як діло вести. Словник сучасного українського сленгу
- грамотний — див. освічений; розумний Словник синонімів Вусика
- грамотний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
- грамотний — Гра́мотний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грамотний — ГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Мирний, IV, 1955, 35); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Вишня, II, 1956, 349); // у знач. ім. гра́мотний, ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. Словник української мови в 11 томах