1. Літературне слововживання

грамотний

ГРАМОТНИЙ – ПИСЬМЕННИЙ – ОСВІЧЕНИЙ

Грамотний. 1. Який вміє граматично правильно писати: грамотний учень. 2. В якому немає граматичних і стилістичних помилок: грамотний переклад, грамотний твір. 3. перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в якійсь галузі, справі: грамотний керівник, грамотний інженер, грамотний хлібороб, політично грамотна людина.

Пох.: грамотність, грамотно.

Письменний. Який уміє читати, писати. – Він, бачите, письменний, грамоту знає, книжку читає (М.Коцюбинський); Карпо був молодий чоловік, недавно жонатий. Був письменний: як і Зінько, навчився читати в дяка (Б.Грінченко); Дід був письменний, і йому батько не міг простити своєї темноти (О.Довженко). Пох.: письменність, письменство.

Освічений. 1. Який має освіту, засвоїв різнобічні знання. Час, видно, минув, натомість повинні освічені та талановиті люди надійти з своєю запомогою (Панас Мирний); Лазаревський благав його залишити Шевченка в Оренбурзі, де були гуманні й освічені люди, хороші лікарі (З.Тулуб). 2. зрідка. Те саме, що письменний. В нашім селі весь народ освічений, всі діти вміють читати і писати (І.Франко).

Пох. освіченість.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грамотний — гра́мотний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. грамотний — -а, -е. 1》 Який вміє читати і писати. || у знач. ім. грамотний, -ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. 2》 Який уміє граматично правильно писати. || У якому немає граматичних і стилістичних помилок. 3》 перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грамотний — Письменний Словник чужослів Павло Штепа
  4. грамотний — ГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Панас Мирний); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Остап Вишня); // у знач. ім. гра́мотний, ного, ч.; гра́мотна, ної... Словник української мови у 20 томах
  5. грамотний — А, -е. Розумний, досвідчений, успішний. Він грамотний чувак, знає, як діло вести. Словник сучасного українського сленгу
  6. грамотний — див. освічений; розумний Словник синонімів Вусика
  7. грамотний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
  8. грамотний — Гра́мотний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. грамотний — ГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Мирний, IV, 1955, 35); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Вишня, II, 1956, 349); // у знач. ім. гра́мотний, ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. Словник української мови в 11 томах