грамотний
ГРА́МОТНИЙ, а, е.
1. Який вміє читати і писати.
Він грамотний, він письменний (Панас Мирний);
Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Остап Вишня);
// у знач. ім. гра́мотний, ного, ч.; гра́мотна, ної, ж. Людина, яка вміє читати і писати.
– Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав – папір не голова – з нього не втече (М. Коцюбинський);
– За грамотних не розписуйся (А. Головко).
2. Який вміє граматично правильно писати.
Безперечно: грамотна людина має опанувати достатній мінімум правописних навичок (з наук. літ.);
Грамотний учень;
// У якому немає граматичних і стилістичних помилок.
Добре було б, коли б наші письменники найперше вимагали від своїх видавців бодай грамотної коректи (з наук. літ.);
Доповідь повинна бути короткою, чіткою, акцентованою, чому сприяє змістовна точність, логіка викладу, грамотна мова, необхідна емоційність (з навч. літ.);
// перен. Який задовольняє суворі вимоги, відповідає правилам.
Стрімкий темп не перешкоджає льодовим асам [хокеїстам] демонструвати грамотну, гнучку гру (з газ.);
Динамівці організували грамотну оборону (з газ.).
3. перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі.
Прилад без уважного, технічно грамотного апаратника багато не наробить (Ю. Шовкопляс);
– Людина він політично грамотна (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- грамотний — гра́мотний прикметник Орфографічний словник української мови
- грамотний — ГРАМОТНИЙ – ПИСЬМЕННИЙ – ОСВІЧЕНИЙ Грамотний. 1. Який вміє граматично правильно писати: грамотний учень. 2. В якому немає граматичних і стилістичних помилок: грамотний переклад, грамотний твір. 3. перен. Літературне слововживання
- грамотний — -а, -е. 1》 Який вміє читати і писати. || у знач. ім. грамотний, -ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. 2》 Який уміє граматично правильно писати. || У якому немає граматичних і стилістичних помилок. 3》 перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грамотний — Письменний Словник чужослів Павло Штепа
- грамотний — А, -е. Розумний, досвідчений, успішний. Він грамотний чувак, знає, як діло вести. Словник сучасного українського сленгу
- грамотний — див. освічений; розумний Словник синонімів Вусика
- грамотний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
- грамотний — Гра́мотний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грамотний — ГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який вміє читати і писати. Він грамотний, він письменний (Мирний, IV, 1955, 35); Батьки в мене були грамотні. Тобто вони вміли читати й писати (Вишня, II, 1956, 349); // у знач. ім. гра́мотний, ного, ч. Той, хто вміє читати і писати. Словник української мови в 11 томах