значити

1. визначувати, визначити, повизначувати, зазначувати, зазназначити, позазначувати, означувати, означати, поозначувати, узначувати, узначити, повзначувати, накреслювати, накреслити, понакреслювати, окреслювати, окреслити, підкреслювати, підкреслити, попідкреслювати, обумовлювати, обумовити, зумовлювати, зумовити, тлумачити, витлумачувати, витлумачити, повитлумачувати, розтлумачувати, розтлумачити, порозтлумачувати, стлумачувати, стлумачити, постлумачувати, див. інтерпретувати

2. див. маркувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. значити — 1) означати, свідчити про; (мати значення) важити, мати вагу, грати <�відігравати> ролю <�роль>. 2) позначати, мітити, позначувати, карбувати; (худобу) таврувати. Словник синонімів Караванського
  2. значити — ЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. 1. Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. — Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Март., Тв., 1954, 80); — У нас можуть бути діти… Голубчику!.. Словник української мови в 11 томах
  3. значити — Зна́чити, зна́чу, зна́чиш (визчачати) значи́ти, значу́, значи́ш, значи́ть (робити знаки на чомусь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. значити — I. Значити, -чу, -чиш гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. І. 50. --------------- II. Значи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Лебед. Словник української мови Грінченка
  5. значити — ВА́ЖИТИ (відігравати певну роль, бути важливим для когось), ЗНА́ЧИТИ, ОЗНАЧА́ТИ, МА́ТИ ЗНА́ЧЕННЯ, МА́ТИ ВАГУ́. Особистий приклад керівника багато важить у кожній справі (з газети); Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла.. Словник синонімів української мови
  6. значити — (залишати на чомусь якийсь знак) позначати, помічати, (чимсь гострим) карбувати, книжн. маркувати. Словник синонімів Полюги
  7. значити — ЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. тільки 3 ос., що і без прям. дод. Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. – Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Л. Мартович); – У нас можуть бути діти... Голубчику!.. Словник української мови у 20 томах
  8. значити — зна́чити дієслово недоконаного виду означати значи́ти дієслово недоконаного виду мітити Орфографічний словник української мови
  9. значити — I [значиетие] -чу, -чиеш; нак. -ач, -ачтеи (означати) II [значитие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' (мітити) Орфоепічний словник української мови
  10. значити — I зн`ачити-чу, -чиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. || з інфін. або підрядним реченням. Означати що-небудь, свідчити про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови