значити
ЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. тільки 3 ос., що і без прям. дод. Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь.
– Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Л. Мартович);
– У нас можуть бути діти... Голубчику!.. Ти лиш вдумайся, що то значить те велике слово... Дитиняточко маленьке... (Г. Хоткевич);
Філолог ти. Це кожен бачить, і кожен скаже без вагань. Бо філологія – це й значить любов до слова і до знань! (Д. Білоус);
Пора нам починати практичні роботи. – Що значить практичні? – заморгав віями Боря. – І в чому? (О. Бердник);
// з інфін. або підрядним реченням. Означати що-небудь, свідчити про щось.
Я себе ловлю, що до сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей? (М. Коцюбинський);
За мир у всьому світі – Це значить: за народ, За колоски налиті, За шум весняних вод! (М. Рильський);
Він згадав, що значить цей білий простір перед очима. Це чиста сторінка (Любко Дереш);
Звернувшись до Бруна, промовив [лікар]: – От що значить говорити й спілкуватися з розумними людьми! (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
2. що, для кого – чого. Відігравати певну роль, мати яке-небудь значення, бути важливим для когось.
Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла (справжнього діла) – вони одні тілько потрібні, а не моє ймення (Панас Мирний);
[Річард:] Більше для мене значить усміх мого Деві, аніж прокльони твого Годвінсона (Леся Українка);
Багато значило для кристалізації ідейних переконань Б. Лепкого його знайомство у студентські роки з корифеями української культури І. Франком, М. Грушевським, С. Крушельницькою (з наук. літ.).
(1) Що [то] зна́чить хто, що – уживається при намаганні пояснити щось підкреслюванням певних особливостей, рис кого-, чого-небудь.
– Пам'ятаєш, як старший лейтенант Брянський перед своєю смертю гукнув нам: “За Батьківщину!..” І голос тоді в нього був якийсь не простий... – Що то значить – Батьківщина!.. (О. Гончар);
– От прийде голова, то й кажіть йому, – викрутився дипломатично Калатайло: що то значить коло влади потертися! Зразу хитрості прибуває в чоловіка! (Г. Тарасюк).
Значення в інших словниках
- значити — (залишати на чомусь якийсь знак) позначати, помічати, (чимсь гострим) карбувати, книжн. маркувати. Словник синонімів Полюги
- значити — зна́чити дієслово недоконаного виду означати значи́ти дієслово недоконаного виду мітити Орфографічний словник української мови
- значити — 1) означати, свідчити про; (мати значення) важити, мати вагу, грати <�відігравати> ролю <�роль>. 2) позначати, мітити, позначувати, карбувати; (худобу) таврувати. Словник синонімів Караванського
- значити — I [значиетие] -чу, -чиеш; нак. -ач, -ачтеи (означати) II [значитие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' (мітити) Орфоепічний словник української мови
- значити — I зн`ачити-чу, -чиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. || з інфін. або підрядним реченням. Означати що-небудь, свідчити про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- значити — 1. визначувати, визначити, повизначувати, зазначувати, зазназначити, позазначувати, означувати, означати, поозначувати, узначувати, узначити, повзначувати, накреслювати, накреслити, понакреслювати, окреслювати, окреслити, підкреслювати, підкреслити... Словник чужослів Павло Штепа
- значити — ВА́ЖИТИ (відігравати певну роль, бути важливим для когось), ЗНА́ЧИТИ, ОЗНАЧА́ТИ, МА́ТИ ЗНА́ЧЕННЯ, МА́ТИ ВАГУ́. Особистий приклад керівника багато важить у кожній справі (з газети); Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла.. Словник синонімів української мови
- значити — Зна́чити, зна́чу, зна́чиш (визчачати) значи́ти, значу́, значи́ш, значи́ть (робити знаки на чомусь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- значити — ЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. 1. Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. — Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Март., Тв., 1954, 80); — У нас можуть бути діти… Голубчику!.. Словник української мови в 11 томах
- значити — I. Значити, -чу, -чиш гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. І. 50. --------------- II. Значи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Лебед. Словник української мови Грінченка