1. Орфоепічний словник української мови

значити

I [значиетие]

-чу, -чиеш; нак. -ач, -ачтеи (означати)

II [значитие]

-чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' (мітити)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. значити — (залишати на чомусь якийсь знак) позначати, помічати, (чимсь гострим) карбувати, книжн. маркувати. Словник синонімів Полюги
  2. значити — зна́чити дієслово недоконаного виду означати значи́ти дієслово недоконаного виду мітити Орфографічний словник української мови
  3. значити — 1) означати, свідчити про; (мати значення) важити, мати вагу, грати <�відігравати> ролю <�роль>. 2) позначати, мітити, позначувати, карбувати; (худобу) таврувати. Словник синонімів Караванського
  4. значити — I зн`ачити-чу, -чиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. || з інфін. або підрядним реченням. Означати що-небудь, свідчити про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. значити — 1. визначувати, визначити, повизначувати, зазначувати, зазназначити, позазначувати, означувати, означати, поозначувати, узначувати, узначити, повзначувати, накреслювати, накреслити, понакреслювати, окреслювати, окреслити, підкреслювати, підкреслити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. значити — ЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, недок. 1. тільки 3 ос., що і без прям. дод. Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. – Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Л. Мартович); – У нас можуть бути діти... Голубчику!.. Словник української мови у 20 томах
  7. значити — ВА́ЖИТИ (відігравати певну роль, бути важливим для когось), ЗНА́ЧИТИ, ОЗНАЧА́ТИ, МА́ТИ ЗНА́ЧЕННЯ, МА́ТИ ВАГУ́. Особистий приклад керівника багато важить у кожній справі (з газети); Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла.. Словник синонімів української мови
  8. значити — Зна́чити, зна́чу, зна́чиш (визчачати) значи́ти, значу́, значи́ш, значи́ть (робити знаки на чомусь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. значити — ЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. 1. Мати якийсь зміст, дорівнювати значенням чому-небудь. — Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Март., Тв., 1954, 80); — У нас можуть бути діти… Голубчику!.. Словник української мови в 11 томах
  10. значити — I. Значити, -чу, -чиш гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. І. 50. --------------- II. Значи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Лебед. Словник української мови Грінченка