козир

Значення в інших словниках

1. козир — ко́зир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. козир — (у картах) світка, найстарша масть; П. перевага, вищість. Словник синонімів Караванського
3. козир — [козиер] -р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іў, д. -р'ам Орфоепічний словник української мови
4. козир — -я, ч. 1》 У картярській грі – карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей. 2》 перен. Те, що у відповідний момент може дати комусь перевагу в чому-небудь. Ходити козирем — тримати себе по-молодецькому, поважно або гордовито, зарозуміло; козиритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. козир — КО́ЗИР, я, ч. 1. У картярській грі – карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей. – Не завжди і чирва – козир! (А. Словник української мови у 20 томах
6. козир — би́тий ко́зир. Бувала, з великим життєвим досвідом людина. Батуллі гаразд обміркував свою розмову з (Молоканом). Він битий козир і на слові не промахнеться (Іван Ле). вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук чиїх, кого. Фразеологічний словник української мови
7. козир — ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. Словник синонімів української мови
8. козир — Ко́зир, -ря, -реві; ко́зирі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. козир — КО́ЗИР, я, ч. 1. У картярській грі — карта тієї масті, що оголошується старшою та б’є будь-яку карту інших мастей. — Не завжди і чирва — козир! (Головко, II, 1957, 182). Словник української мови в 11 томах