козир

би́тий ко́зир. Бувала, з великим життєвим досвідом людина. Батуллі гаразд обміркував свою розмову з (Молоканом). Він битий козир і на слові не промахнеться (Іван Ле).

вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук чиїх, кого. Позбавляти кого-небудь вигідної для нього можливості здійснити свої плани чи наміри. — І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? — намагається стримати свій характер і водночас приголомшити Мірошниченка.— Вони — пам’ять про моїх дітей,— тьмариться широке обличчя Мірошниченка. І цим одразу вибиває козирі з рук Кульницького (М. Стельмах); Та хто ж це співає?.. Певно, це викликали з самого Києва артистів, щоб вибити з її рук козир, щоб відтиснути на задній план (М. Ю. Тарновський).

ви́грати ко́зиря. Досягти, домогтися чого-небудь вигідного для себе. Але хто справді є ці “індуси”? Кого можна докладно про це розпитати? До того ж і йому раптом закортіло в цій справі виграти козиря (Іван Ле).

викида́ти / ви́кинути ко́зиря. Показувати кому-небудь свої переваги, достоїнства. А якщо ви .. скажете, що Одеса “так собі”,— то він (одесит) огляне вас презирливо й викине свого останнього козиря: — Так собі? А море?! (Ю. Яновський).

гну́ти ко́зиря. Поводити себе зарозуміло, гонористо; чванитися, зазнаватися. — Ми тут усі тебе ждемо, а ти хто й зна де лазиш. Сказано в десять, треба приходити в десять, а нічого козиря гнуть (І. Микитенко).

гра з відкри́тими ко́зирями. Дії, розмова без приховування правди, справжніх намірів, задумів і т. ін. — Ну, скажімо, засудження до розстрілу. Було? — Багрича пересмикнуло. Це вже гра з відкритими козирями.— Ви що — ясновидиця? — Ні, я лікар (Л. Дмитерко).

диви́тися ко́зирем. Мати хвацький, молодецький або гордовитий вигляд. Люблю, щоб хустка на голові козирем дивилась (Укр.. присл..); Ходиш ребром, дивишся козирем (Укр.. присл..).

ки́дати / ки́нути оста́ннього ко́зиря. Звертатися до крайніх засобів для здійснення чого-небудь. — Хай цікавляться,— уперто буркнула непокірна. Тоді (я) кинув останнього козиря.— Що ж, Парасю. Видно, тобі вчитись заважає вишивання. Доведеться сказати Ярині Іванівні, щоб виключила з свого гуртка (Ю. Збанацький).

ко́зир (усі́ ко́зирі) у ру́ки (до рук) кому, кого і без додатка. 1. У кого-небудь є можливість показати свої знання, уміння, здібності і т. ін. — Ви хоч би шаховий (гурток) узяли на себе. У вас же, здається, третя категорія, Леоніде Артемовичу? .. Вам усі козирі до рук (Ю. Мушкетик). 2. Перевага у чому-небудь. Дочасне виготовлення днища (при будуванні Дніпрельстану) дає деякий козир у руки (Г. Коцюба). ко́зир у рука́х. Швидкісний режим роботи, на який перейшли майже всі ткалі,— ось козир у руках шовковиків для підвищення продуктивності праці (З газети).

ходи́ти (стоя́ти, виступа́ти) ко́зирем (короле́м, ту́зом). Триматися з погордою, зарозуміло, незалежно; хизуватися. — Да, Петре, от так справи. Мабуть, козирем ходить Пилип? Чи, може, він ще й не знає про цю замітку? — Учора Оберемок сповістив (П. Автомонов); — А то ж як? — кажуть, стоячи козирем, міщани (Сл. Б. Грінченка); Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем (Панас Мирний); Інший би на вашому місці королем ходив.., а він… (З газети); — У кого вона тільки вдалася? Така горда, неприступна, ходить тузом, на всіх дивиться згори (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козир — ко́зир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. козир — (у картах) світка, найстарша масть; П. перевага, вищість. Словник синонімів Караванського
  3. козир — [козиер] -р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іў, д. -р'ам Орфоепічний словник української мови
  4. козир — -я, ч. 1》 У картярській грі – карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей. 2》 перен. Те, що у відповідний момент може дати комусь перевагу в чому-небудь. Ходити козирем — тримати себе по-молодецькому, поважно або гордовито, зарозуміло; козиритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. козир — моск. світка світка Словник чужослів Павло Штепа
  6. козир — КО́ЗИР, я, ч. 1. У картярській грі – карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей. – Не завжди і чирва – козир! (А. Словник української мови у 20 томах
  7. козир — ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. Словник синонімів української мови
  8. козир — Ко́зир, -ря, -реві; ко́зирі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. козир — КО́ЗИР, я, ч. 1. У картярській грі — карта тієї масті, що оголошується старшою та б’є будь-яку карту інших мастей. — Не завжди і чирва — козир! (Головко, II, 1957, 182). Словник української мови в 11 томах