1. Словник синонімів української мови

козир

ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм. (те, що у відповідний момент сприяє успіху). Знайдено сто і одну перевагу кравецького фаху перед іншими (Ірина Вільде); Хапкий (хлопець) до всякого діла, а це неабиякий плюс (О. Гончар); Довго умовляв її Лейбко зв'язати у клунок свої речі, малював перед нею принади бердичівського життя (Н. Рибак); І з того моменту, коли сільська дячиха смиренно й одверто признала вищість своєї станіславської колежанки, — між ними запанувала цілковита гармонія (Г. Хоткевич); Він нічим не підкреслював своєї зверхності над нами (В. Земляк); Діло перед думками має першенство (Уляна Кравченко); Три лейтенанти аж почервоніли. Адже мова йшла про пріоритет родів військ, представниками яких вони були (Ю. Мокрієв); Пам'ятаючи про примат змісту над формою, ми ніяк не можемо нехтувати формою (М. Рильський); Вона добре обміркувала, чим критиме своїх опонентів — народним мистецтвом, це був її головний козир (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козир — ко́зир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. козир — (у картах) світка, найстарша масть; П. перевага, вищість. Словник синонімів Караванського
  3. козир — [козиер] -р'а, ор. -реим, м. (на) -р'і, р. мн. -р'іў, д. -р'ам Орфоепічний словник української мови
  4. козир — -я, ч. 1》 У картярській грі – карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей. 2》 перен. Те, що у відповідний момент може дати комусь перевагу в чому-небудь. Ходити козирем — тримати себе по-молодецькому, поважно або гордовито, зарозуміло; козиритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. козир — моск. світка світка Словник чужослів Павло Штепа
  6. козир — КО́ЗИР, я, ч. 1. У картярській грі – карта тієї масті, що оголошується старшою та б'є будь-яку карту інших мастей. – Не завжди і чирва – козир! (А. Словник української мови у 20 томах
  7. козир — би́тий ко́зир. Бувала, з великим життєвим досвідом людина. Батуллі гаразд обміркував свою розмову з (Молоканом). Він битий козир і на слові не промахнеться (Іван Ле). вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук чиїх, кого. Фразеологічний словник української мови
  8. козир — Ко́зир, -ря, -реві; ко́зирі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. козир — КО́ЗИР, я, ч. 1. У картярській грі — карта тієї масті, що оголошується старшою та б’є будь-яку карту інших мастей. — Не завжди і чирва — козир! (Головко, II, 1957, 182). Словник української мови в 11 томах