1. Словник чужослів Павло Штепа

колотити

Гирмотати, гирмотнути, погирмотати, загирмотати, гримати, гримнути, гриманути, вигримувати, вигримляти, вигримнути, загримати, зігримувати, зігримати, погримувати, погримати, угримати, угримнути, повгримати, гупати, гупнути, гупанути, загупати, погупати, гупотіти, загупотіти, погупотіти, калатати, калатнути, викалачувати, викалатати, закалатати, покалачувати, покалатати, скалачувати, скалатати, клапкати, заклапкати, поклапкати, клямати, заклямати, поклямати, пукати, пукнути, запукувати, запукати, попукати, пропукати, стукати, вистукувати, вистукати, застукати, постукати, стукотіти, застукотіти, постукотіти, настукотіти, цюкати, цюкнути, цюканути, див. колошматити, грохати, трахати, шуміти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колотити — колоти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. колотити — (воду) мішати <�розмішувати> і каламутити; П. баламутити, збурювати, підбурювати, бунтувати, хвилювати, бентежити; (від люті) неос. трусити, трясти. Словник синонімів Караванського
  3. колотити — див. підбурювати Словник синонімів Вусика
  4. колотити — -очу, -отиш, недок. 1》 перех. Розмішувати що-небудь рідке. || Робити каламутним; каламутити. 2》 перех. Певним способом виготовляти (про масло). 3》 неперех., перен. Викликати неспокій, незадоволення, незгоду; підбурювати проти кого-, чого-небудь. || перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колотити — КОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок. 1. що і без прям. дод. Розмішувати що-небудь рідке. Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (І. Нечуй-Левицький); Жінка колотила на припічку кулешу (Л. Мартович); Хату тільки починали будувати, .. Словник української мови у 20 томах
  6. колотити — Добре й колотня, та не щодня. Добре дискусувати та не щодня. В ряди-годи і перемовитись добре. Заколотив, як проклятий Марко в пеклі. Наробив багато клопоту та незгоди. Колотить мною, як вир водою. Обдурює для своєї користи. Мішає його пляни для себе. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. колотити — колоти́ти ду́шу чию. Викликати неспокій, роздратування, обурення тощо. — Господар над господарем .. ще може інколи позбиткуватися, але щоб наймит комизував і колотив мою душу — це вже погибеллю пахне (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  8. колотити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  9. колотити — КОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, недок. 1. перех. Розмішувати що-небудь рідке. Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (Н.-Лев., II, 1956, 74); Жінка колотила на припічку кулешу (Март., Тв., 1954, 67); // Робити каламутним; каламутити. Словник української мови в 11 томах
  10. колотити — Колоти́ти, -чу́, -тиш гл. 1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. Мет. 2) Масло сбивать. 3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. Ном. № 10131. 4) Помыкать; распоряжаться чѣмъ. Так колотить всіма, як вир водою. Ном. № 3429. Словник української мови Грінченка