шуміти

Галасувати, галасати, вигаласувати, вигаласати, загаласувти, загаласати, погаласувти, погаласати, гоготіти, вигоготіти, зігоготіти, погоготіти, гомоніти, вигомоніти, загомоніти, нагомоніти, перегомоніти, погомоніти, прогомоніти, гаморити, загоморити, нагоморити, погоморити, горлати, вигорлати, загорлати, нагорлати, погорлати, прогорлати, галабурдити, зігалабурджувати, зігалабурдити, нагалабурджувати, нагалабурдити, погалабурджувати, погалабурдити, гармідерити, зігармідерювати, зігармідерити, нагармідерювати, нагармідерити, погармідерювати, погармідерити, ґвалтувати, зігвалтовувати, зігвалтувати, нагвалтовувати, наґвалтувати, погвалтовувати, поґвалтувати, лолотіти, зілолочувати, зілолотіти, налолочувати, налолотіти, пололочувати, полопотіти, див. вопіяти, грохати, колотити, трахати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

шуміти — ШУМІТИ – ШУМУВАТИ Шуміти1, -млю, -миш. Видавати глухі звуки, шум. Стоїть гора високая, Зелений гай шумить (Л.Глібов); Ліс шумів, стогнав (В.Стефаник); А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла (Б.Грінченко). Шуміти2. Те саме, що шумувати. Літературне слововживання
шуміти — (- вино) ШУМУВАТИ; (- ліс) шелестіти; (- воду) шумкотіти, дзюркотіти, буркотіти, с. клекотіти; (- людей) гомоніти, с. галасувати; (- життя) П. кипіти, вирувати; п! ЛУНАТИ, РЕВТИ. Словник синонімів Караванського
шуміти — I вишумовувати, вуркати (про вогонь), диркати, дирчати, лопотати, лопотіти, піддиркувати, підскрипувати, підшемерхувати, повуркувати, подиркувати, поскрипувати, пошаркувати, сичати, скрипіти, човгати, човготати, човготіти, шамкотати, шамкотіти... Словник синонімів Вусика
шуміти — I [шум’ітие] -м'ійеи (пінитися) II [шум’ітие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт' (утворювати шум) Орфоепічний словник української мови
шуміти — ШУМІ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. шумля́ть; недок. 1. Видавати, утворювати шум (див. шум¹ 1). Шуміли верби... рвались листя; Гули вітри попід мостом... (Л. Боровиковський); Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва (П. Словник української мови у 20 томах
шуміти — шумі́ти 1 дієслово недоконаного виду шумувати, пінитися шумі́ти 2 дієслово недоконаного виду утворювати шум тощо Орфографічний словник української мови
шуміти — шумі́ти: ◊ шумі́ти як у порожній ри́нві → ринва Лексикон львівський: поважно і на жарт
шуміти — I -млю, -миш; мн. шумлять; недок. 1》 Видавати, утворювати шум (див. шум I 1)). || чим, об що. Створювати шум (про листя дерев). Шумить гай. 2》 перен. Проходити жваво, бурхливо (про життя, молодість і т. ін.). 3》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
шуміти — аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Фразеологічний словник української мови
шуміти — ВИРУВА́ТИ (протікати, виявлятися на повну силу), БУЯ́ТИ, КИПІ́ТИ, ШУМІ́ТИ, ШУМУВА́ТИ. Страшно ввійти в розбите, зруйноване місто.., де так недавно вирувало і квітувало прекрасне життя (Ю. Смолич); За вікном буяла рання весна (М. Словник синонімів української мови
шуміти — Шумі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шуміти — ШУМІ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. шумля́ть; недок. 1. Видавати, утворювати шум ( див. шум¹ 1). Шуміли верби… рвались листя; Гули вітри попід мостом… (Бор., Тв., 1957, 55); Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва (Граб. Словник української мови в 11 томах
шуміти — I. Шумі́ти, -мі́ю, -єш гл. Пѣниться, волноваться. Ріка ніби море шуміє. Федьк. І. 91. --------------- II. Шуміти, -млю, -миш гл. Шумѣть. Шумів Дніпро. Левиц. Пов. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Чуб. Шумітиме нагаєчка по над головою. Чуб. III. 111. Словник української мови Грінченка