лико

Луття, личча, лут

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лико — Луб, лубок. Словник синонімів Караванського
  2. лико — де́рти (дра́ти) / наде́рти (надра́ти) ли́ко (ли́ка) з кого і без додатка. Бити, карати кого-небудь, розправлятися з кимсь. (Рогач:) Може, є цікавий повчитись, як лика деруть, з’явись! (Козаки:) Виходь, виходь котрий, пора!.. (М. Кропивницький); — Карпо .. Фразеологічний словник української мови
  3. лико — див. кора Словник синонімів Вусика
  4. лико — ЛИ́КО, а, с. Внутрішня частина кори молодих листяних дерев, переважно липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки; лубок (у 1 знач.). Хома Патика Пішов зимою драти лика, Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах
  5. лико — ли́ко: ◊ все то ли́ко нічого не варте; даремне (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. лико — Ли́ко, -ка м. 1) Лыко. З однієї липи двічи лика не деруть. Ном. № 7471. Кричить, мов з його чорт лика дере. Ном. № 3454. не мішайтесь між чужі лика. Не мѣшайтесь не въ свое дѣло. Ном. № 9569. 2) Веревки (изъ лыкъ?... Словник української мови Грінченка
  7. лико — (кора, переважно липи) луб, луб'я. Словник синонімів Полюги
  8. лико — Дери лико, коли відстає. Всяке діло роби у свій час. З однієї липи двічі лика не деруть, а з чоловіка і сім шкур здіймуть. Нарікання хліборобів, що від них беруть більші данини, як повинні. Краще своє личко, як чужий ремінець. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. лико — ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я. Словник синонімів української мови
  10. лико — ЛИ́КО, а, с. Внутрішня частина кори молодих листяних дерев, переважно липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки; лубок (у 1 знач.). Хома Патика Пішов зимою драти лика, Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Л. Словник української мови у 20 томах
  11. лико — ли́ко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  12. лико — -а, с. Внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки; лубок (у 1 знач.). || Стрічки з такої частини кори дерева, що використовуються для виготовлення різних побутових предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  13. лико — Ли́ко, -ка, -ку; ли́ка, лик Правописний словник Голоскевича (1929 р.)