наладчик

Значення в інших словниках

1. наладчик — нала́дчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. наладчик — -а, ч. Те саме, що наладник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наладчик — НАЛА́ДЧИК, а, ч. Робітник, що налагоджує машини, станки, механізми і т. ін. На автоматизованому виробництві основною фігурою є наладчик (Ком. Укр., 9, 1963, 31); Молодь освоїть тут [в училищах] нові професії — наладчиків автоматів і автоматичних ліній (Рад. Укр., 2.УІІІ 1959, 4). Словник української мови в 11 томах