обідраний

Значення в інших словниках

1. обідраний — обі́драний дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. обідраний — див. драний Словник синонімів Вусика
3. обідраний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обідрати. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Який має подертий одяг; у дранті. || заст. Дуже бідний, незаможний, неродовитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обідраний — ОБІ́ДРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обідра́ти. Дерева в садку, обідрані з листя холодними осінніми вітрами, знов одяглися в розкішну білу одежу (М. Коцюбинський); Вбога пустка: стіл, лавка крива; з усіх боків обідрана стріха (П. Словник української мови у 20 томах
5. обідраний — обде́рти (обідра́ти, облупи́ти і т. ін.) / обдира́ти (облу́плювати і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) (ту (молоде́ньку і т. ін.)) ли́пку кого, що. Забрати у когось гроші, майно, коштовності і т. ін. Фразеологічний словник української мови
6. обідраний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
7. обідраний — Обі́драний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. обідраний — ОБІ́ДРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обідра́ти. Дерева в садку, обідрані з листя холодними осінніми вітрами, знов одяглися в розкішну білу одежу (Коцюб., І, 1955, 68); Вбога пустка: стіл, лавка крива; з усіх боків обідрана стріха (Граб. Словник української мови в 11 томах