особливий

1. окремий, відокремлений, ріжний, опрічний, див. осібно, поодинокий

2. незвичайний, надзвичайний, див. безпрецедентний, небувалий, унікальний, специфічний

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

особливий — Незвичайний [IV] Словник з творів Івана Франка
особливий — особли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
особливий — Незвичайний, винятковий; (запах) своєрідний, специфічний; (- міру вияву) надзвичайний; (відділ) спеціальний; фр. великий <н. без великих зусиль>. Словник синонімів Караванського
особливий — [особливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
особливий — -а, -е. 1》 Який чимось вирізняється з-поміж інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. || Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
особливий — ОСОБЛИ́ВИЙ, а, е. Який чимось виділяється серед інших; не такий, як інші, не схожий на інших або інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (М. Словник української мови у 20 томах
особливий — ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст. Словник синонімів української мови
особливий — Особли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
особливий — ОСОБЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який чимось виділяється серед інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. Місцевість надзвичайно гарна, а ярмарок особливий, якого я ніколи не бачив (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
особливий — Особливий, -а, -е = особий. Словник української мови Грінченка