порядний

Чесний, сумлінний, довірний, довірянний, статечний, поважний, розважний, значний, визначний, шановний, добродійний, щирий, культурний, див. солідний, презентабельний

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

порядний — (не здатний на поганий вчинок) хороший, добропорядний, пристойний. Словник синонімів Полюги
порядний — поря́дний 1 прикметник чесний поря́дний 2 прикметник про документи Московської Русі іст. Орфографічний словник української мови
порядний — Добропорядний, чесний, путящий, путній, с. доброчесний, кн. респектабельний; (віз) непоганий, пристойний; (день) гарний, добрий, хороший; (кус) чималий, чималенький, <�досить> великий, величенький, добрячий, нічогенький; (внесок) вагомий... Словник синонімів Караванського
порядний — див. вихований Словник синонімів Вусика
порядний — -а, -е. 1》 Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. 2》 розм. Досить добрий; непоганий, неабиякий. || Який цілком відповідає своїй назві; такий, як треба, як повинен бути; справжній. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
порядний — ПОРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Л. Словник української мови у 20 томах
порядний — поря́дний (пор'я́дний) 1. великий, чималий (м, ср, ст): Це була порядна бійка (Нижанківський); А мені на обід дістався порядний кусник мяса (Авторка) 2. добрий, неабиякий, непоганий (м, ср, ст) ◊ <�ма́ти> поря́дний цвях в голові → цвях ◊ порядний ру́син → русин Лексикон львівський: поважно і на жарт
порядний — БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину — який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам'ятає зла, не дріб'язковий)... Словник синонімів української мови
порядний — Поря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
порядний — ПОРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
порядний — Поря́дний, -а, -е Порядочный, пристойный. Він собі чоловік порядний. Г. Барв. 164. Народ показний, гамаликуватий, хати порядні. Г. Барв. 240. Словник української мови Грінченка