порядний

поря́дний

-а, -е.

1》 Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний.

2》 розм. Досить добрий; непоганий, неабиякий.

|| Який цілком відповідає своїй назві; такий, як треба, як повинен бути; справжній.

3》 розм. Досить великий за кількістю, розміром, значний силою вияву і т. ін.; чималий. Порядний кусень м'яса.

|| Якому значною мірою властива певна ознака, риса характеру (звичайно негативна).

4》 іст. Який належав до буржуазно-дворянських, привілейованих верств суспільства; благородний (у 4 знач.).

Порядна грамота; Порядний запис, іст. — у Росії 16-17 ст. – назви документів, що посвідчували укладення різних договорів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

порядний — (не здатний на поганий вчинок) хороший, добропорядний, пристойний. Словник синонімів Полюги
порядний — поря́дний 1 прикметник чесний поря́дний 2 прикметник про документи Московської Русі іст. Орфографічний словник української мови
порядний — Добропорядний, чесний, путящий, путній, с. доброчесний, кн. респектабельний; (віз) непоганий, пристойний; (день) гарний, добрий, хороший; (кус) чималий, чималенький, <�досить> великий, величенький, добрячий, нічогенький; (внесок) вагомий... Словник синонімів Караванського
порядний — див. вихований Словник синонімів Вусика
порядний — Чесний, сумлінний, довірний, довірянний, статечний, поважний, розважний, значний, визначний, шановний, добродійний, щирий, культурний, див. солідний, презентабельний Словник чужослів Павло Штепа
порядний — ПОРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Л. Словник української мови у 20 томах
порядний — поря́дний (пор'я́дний) 1. великий, чималий (м, ср, ст): Це була порядна бійка (Нижанківський); А мені на обід дістався порядний кусник мяса (Авторка) 2. добрий, неабиякий, непоганий (м, ср, ст) ◊ <�ма́ти> поря́дний цвях в голові → цвях ◊ порядний ру́син → русин Лексикон львівський: поважно і на жарт
порядний — БЛАГОРО́ДНИЙ (про людину — який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами і т. ін.); ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ (який відзначається безкорисливістю, великою доброзичливістю, не пам'ятає зла, не дріб'язковий)... Словник синонімів української мови
порядний — Поря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
порядний — ПОРЯ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний. Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
порядний — Поря́дний, -а, -е Порядочный, пристойный. Він собі чоловік порядний. Г. Барв. 164. Народ показний, гамаликуватий, хати порядні. Г. Барв. 240. Словник української мови Грінченка