порядний

ПОРЯ́ДНИЙ¹, а, е.

1. Не здатний на погані, нечесні або аморальні вчинки; чесний.

Дотепер гадав [панотець], що хоч війт порядний. Але видно, що в цілім селі нема кому вірити (Л. Мартович);

Гуцулка, горда тим, що вона мати, порядна жінка, ґаздиня, з мало укритим презирством поглядала на опришківську любаску (Г. Хоткевич).

2. розм. Досить добрий, непоганий; добротний.

Ото їдуть із ярмарку Двоє господарів, У кожного віз порядний, Воликів по парі (С. Руданський);

Невелика хата у Пріськи Чугаїхи, але зате порядна, біла, не гірш, як у людей (Леся Українка);

Вона [одежа] мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (М. Коцюбинський);

Ні ліжка м'якого, Ні подушок, ані ковдри порядної в нього немає (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

// Який цілком відповідає своїй назві; такий, як треба, як повинен бути; справжній.

Насамперед, як пристало порядному подорожньому, подавсь він до корчми (М. Коцюбинський);

Учительському стільцеві .. треба було лікаря, і вчитель довго працював, силкуючись, щоб замість трьох було в його [нього] чотири ноги, як то повинно бути в кожного порядного стільця (Б. Грінченко);

Марсові обрубали хвіст і підрізали вуха, як належить усім порядним доберман-пінчерам (О. Іваненко).

3. розм. Досить великий за кількістю, розміром, значний силою вияву і т. ін.; чималий.

Підніс [Хома] мені порядну чарку горівки (І. Франко);

До обіду в Ігоря була вже порядна низка бичків. Він кинув ловити, роздягся і стрибнув у воду (І. Багмут);

Порядний кусень м'яса;

// Якому в значній мірі властива певна ознака, риса характеру (звичайно негативна).

Я таки порядний боягуз (І. Франко);

– А знаєш? я скажу тобі, що з тебе порядний егоїст... Ти зовсім не вмієш цінувати приятельської ласки (А. Кримський).

4. іст. Який належав до буржуазно-дворянських, привілейованих верств суспільства; благородний (у 4 знач.).

Була вона .. “панна з порядної родини”, як не раз говорила про себе сама (Леся Українка);

– В нас у Богуславі є порядне товариство (І. Нечуй-Левицький);

// Прийнятий у буржуазно-дворянських, привілейованих верствах суспільства, характерний для них.

Панна Сатурніна потроху відкривала наївній козачці таємниці порядного тону, вчила її модних танців, розваг і манер (З. Тулуб).

ПОРЯ́ДНИЙ², а, е:.