порядно
ПОРЯ́ДНО.
1. Присл. до поря́дний¹ 1–3.
Дівчина, сестра Ренати, не дуже молода, порядно вбрана (Леся Українка);
“Начальство” йшло після доброго сніданку, не поспішаючи, тримаючи в руках важкий портфель, що порядно розпух від різних “ділових” паперів (А. Шиян);
// у знач. пред. Досить багато; чимало.
Відпочинок, видно, вам коштував порядно... (з публіц. літ.).
2. присл. Добре, як слід.
Треба взятися [за діло] порядно (І. Франко);
// У належній послідовності; по порядку.
Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком? (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порядно — Поря́дно: — міцно, глибоко [5;7] Словник з творів Івана Франка
- порядно — поря́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- порядно — 1》 Присл. до порядний 1-3). || у знач. присудк. сл. Досить багато, чимало. 2》 присл. Добре, як слід. || У належній послідовності; по порядку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порядно — Чимало, чималенько, доволі, незле, непогано, досить Словник чужослів Павло Штепа
- порядно — поря́дно (пор'я́дно) 1. досить багато, чимало (ст) 2. добре, як слід (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- порядно — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал. Словник синонімів української мови
- порядно — ПОРЯ́ДНО. 1. Присл. до поря́дний¹ 1-3. Дівчина, сестра Ренати, не дуже молода, порядно вбрана (Л. Укр., II, 1951, 480); «Начальство» йшло після доброго сніданку, не поспішаючи, тримаючи в руках важкий портфель... Словник української мови в 11 томах
- порядно — Поря́дно нар. 1) Порядочно, порядливо. 2) Какъ слѣдуетъ, по порядку. Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком? К. МБ. XI. 148. Словник української мови Грінченка