порядність
ПОРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. поря́дний¹ 1.
В світі головна річ порядність (Леся Українка);
– Вони великі господарі і люди зовсім тверезі! – Правда, що тверезі, та нема в них порядності (Ганна Барвінок);
В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася, бо за все життя Оксен ні образив, ні обдурив її (Григорій Тютюнник);
Для неї ця жінка була зразком чесності і порядності (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порядність — поря́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- порядність — [пор’ад(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- порядність — -ності, ж. Властивість за знач. порядний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- порядність — Поря́дність, -дности, -дності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- порядність — ПОРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. поря́дний¹ 1. В світі головна річ порядність (Л. Укр., IV, 1954, 133); — Вони великі господарі і люди зовсім тверезі! — Правда, що тверезі, та нема в них порядності (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- порядність — Поря́дність, -ности ж. Порядочность; порядливость. Нема в них порядности. Г. Барв. 162. Великого в мене стоїть порядність, щоб чоловік усякої години був рівен. Г. Барв. 163. Словник української мови Грінченка