порядно
ПОРЯ́ДНО.
1. Присл. до поря́дний¹ 1-3.
Дівчина, сестра Ренати, не дуже молода, порядно вбрана (Л. Укр., II, 1951, 480);
«Начальство» йшло після доброго сніданку, не поспішаючи, тримаючи в руках важкий портфель, що порядно розпух від різних «ділових» паперів (Шиян, Баланда, 1957, 146);
// у знач. присудк. сл. Досить багато, чимало.
[Батура:] Я познайомився з колгоспною бухгалтерією. Трудоднів у кожного колгоспника порядно… (Корн., II, 1955, 238).
2. присл. Добре, як слід.
Треба взятися [за діло] порядно (Фр., І, 1955, 312);
// У належній послідовності; по порядку.
Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком? (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порядно — Поря́дно: — міцно, глибоко [5;7] Словник з творів Івана Франка
- порядно — поря́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- порядно — 1》 Присл. до порядний 1-3). || у знач. присудк. сл. Досить багато, чимало. 2》 присл. Добре, як слід. || У належній послідовності; по порядку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порядно — Чимало, чималенько, доволі, незле, непогано, досить Словник чужослів Павло Штепа
- порядно — ПОРЯ́ДНО. 1. Присл. до поря́дний¹ 1–3. Дівчина, сестра Ренати, не дуже молода, порядно вбрана (Леся Українка); “Начальство” йшло після доброго сніданку, не поспішаючи, тримаючи в руках важкий портфель, що порядно розпух від різних “ділових” паперів (А. Словник української мови у 20 томах
- порядно — поря́дно (пор'я́дно) 1. досить багато, чимало (ст) 2. добре, як слід (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- порядно — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал. Словник синонімів української мови
- порядно — Поря́дно нар. 1) Порядочно, порядливо. 2) Какъ слѣдуетъ, по порядку. Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком? К. МБ. XI. 148. Словник української мови Грінченка