ручай

Значення в інших словниках

1. ручай — руча́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. ручай — -ю, ч. Невеликий потік води; струмок. || Про будь-яку рідину, що тече по чому-небудь, стікає з чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ручай — РУЧА́Й, ю, ч. Невеликий потік води; струмок. Навкруги неї [фортеці] зелена трава, і з одного боку, з-під кам'яної стіни, дзюрчить ручай (Ю. Яновський); Прозорий ручай перетинав стежку (О. Донченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
4. ручай — у три ряди́ (ручаї́). Дуже сильно, у великій кількості, рясно литися (про піт, сльози і т. ін.). Прибіг Меркурій засапавшись, В три ряди піт з його котив (І. Котляревський); Сльози в три ручаї ллються (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
5. ручай — СТРУМО́К (невеликий потік води — з джерела, після дощу, від танення снігу тощо), ПОТІ́ЧОК, РУЧА́Й, ТЕЧІЯ́ розм., СТРУ́МІНЬ рідше, ПОТО́ЧИНА діал. Як і завжди, не сумуючи, весело дзюрчить нижче ставка невтомний струмок (М. Словник синонімів української мови
6. ручай — Руча́й, -ча́ю; -ча́ї, -ча́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ручай — РУЧА́Й, ю, ч. Невеликий потік води; струмок. Навкруги неї [фортеці] зелена трава, і з одного боку, з-під кам’яної стіни, дзюрчить ручай (Ю. Янов., IV, 1959, 46); Прозорий ручай перетинав стежку (Донч., Вибр., 1948, 210); *Образно. Словник української мови в 11 томах