ручай

руча́й

-ю, ч.

Невеликий потік води; струмок.

|| Про будь-яку рідину, що тече по чому-небудь, стікає з чогось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ручай — руча́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
ручай — Потічок, раптянка, турунчук, струмінь, струмок, див. струя, струйка Словник чужослів Павло Штепа
ручай — РУЧА́Й, ю, ч. Невеликий потік води; струмок. Навкруги неї [фортеці] зелена трава, і з одного боку, з-під кам'яної стіни, дзюрчить ручай (Ю. Яновський); Прозорий ручай перетинав стежку (О. Донченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
ручай — у три ряди́ (ручаї́). Дуже сильно, у великій кількості, рясно литися (про піт, сльози і т. ін.). Прибіг Меркурій засапавшись, В три ряди піт з його котив (І. Котляревський); Сльози в три ручаї ллються (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
ручай — СТРУМО́К (невеликий потік води — з джерела, після дощу, від танення снігу тощо), ПОТІ́ЧОК, РУЧА́Й, ТЕЧІЯ́ розм., СТРУ́МІНЬ рідше, ПОТО́ЧИНА діал. Як і завжди, не сумуючи, весело дзюрчить нижче ставка невтомний струмок (М. Словник синонімів української мови
ручай — Руча́й, -ча́ю; -ча́ї, -ча́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ручай — РУЧА́Й, ю, ч. Невеликий потік води; струмок. Навкруги неї [фортеці] зелена трава, і з одного боку, з-під кам’яної стіни, дзюрчить ручай (Ю. Янов., IV, 1959, 46); Прозорий ручай перетинав стежку (Донч., Вибр., 1948, 210); *Образно. Словник української мови в 11 томах