1. Словник чужослів Павло Штепа

скорий

див. бистрий, шустрий

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорий — ско́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скорий — ШВИДКИЙ; (потяг) кур'єрський; ЖМ. моторний, спритний, (до чого) охочий; (- поміч) негайний. Словник синонімів Караванського
  3. скорий — див. жвавий; швидкий Словник синонімів Вусика
  4. скорий — -а, -е. 1》 Який швидко рухається, швидкий. || Який проходить, відбувається у швидкому темпі. Скорий поїзд розм. — пасажирський поїзд, який рухається з підвищеною швидкістю, без зупинок на маленьких станціях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скорий — СКО́РИЙ, а, е. 1. Який швидко рухається; швидкий. В хаті стало тихо .. Нараз обізвалися, вдаряючи об шибки, грубі й скорі каплі дощу (О. Кобилянська); Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. скорий — Скорий до їди, скорий і до роботи. Так оцінюють робітника. Скорий до всего, бо така його вдача. Скоро прийшло, скоро й пішло. Про маєток легким способом набутий, і скоро змарнований. Хто скоро біжить, той скоро і стане. Скоро умучиться і стати мусить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. скорий — швидки́й (ско́рий) на ру́ку. Спритний, вправний, проворний у діях. — Які ж то в пана були наміри? — щиро поцікавилась скора на руку господиня (О. Ільченко). Фразеологічний словник української мови
  8. скорий — ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  9. скорий — Ско́рий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. скорий — СКО́РИЙ, а, е. 1. Який швидко рухається; швидкий. В хаті стало тихо.. Нараз обізвалися, вдаряючи об шибки, грубі й скорі каплі дощу (Коб., III, 1956, 227); Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Перв. Словник української мови в 11 томах
  11. скорий — Скор, скорий, -а, -е Скорый. Бог хоч не скор, та влучен. Ном. № 47. Скорий сам набіжить, а на плохого Бог нашле. Ном. № 1962. ум. скоренький, скоресенький. --------------- Скорий, -а, -е см. скор. Словник української мови Грінченка