скорий

СКО́РИЙ, а, е.

1. Який швидко рухається; швидкий.

В хаті стало тихо .. Нараз обізвалися, вдаряючи об шибки, грубі й скорі каплі дощу (О. Кобилянська);

Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Л. Первомайський);

Немов вітри, вируйте, хвилі скорі, до вас одних, до вас подібний я (В. Сосюра);

// Який проходить, відбувається у швидкому темпі.

Пані наша .. з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (Марко Вовчок);

Скора хода розварила його лице, облила потом (Панас Мирний);

Сонце тим часом підбилося ген високо, і навіть скорий рух автомашини не здатний був перемогти його палючих променів (Ю. Смолич).

2. Який здійснюється, провадиться швидко, без затримки, в короткий проміжок часу.

Де руки й охота, там скора робота (прислів'я);

Какора .. штурхнув [Сивоока] під бік, але відразу й відскочив, остерігаючись скорої здачі (П. Загребельний);

// Який повинен з'явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром.

Потім мені ворожили. Мені випало скоре багатство, лист і дорога (М. Коцюбинський);

Тільки й розмови було [у селі] про скорий князів приїзд (Г. Хоткевич);

Не ототожнюйте гітлеризм з німецьким народом! Не ототожнюйте скору безславну загибель гітлеризму з долею Німеччини! (О. Довженко).

3. розм. Бистрий, швидкий у своїх діях, рішеннях і т. ін.; моторний, спритний.

Андрійко скорий був, палкий, як іскра (Марко Вовчок);

Він сидів .. тихо.., а вона, легка та скора, знай крутилася коло його (Панас Мирний);

– Наглядай як слід в коморі, Бо ті Миші красти скорі (І. Франко);

// у знач. ім. ско́рий, рого, ч., розм. Той, хто швидко, вправно працює.

Лінивому горб на животі, а скорому на плечах (прислів'я);

// до чого. Охочий, прихильний до чого-небудь.

Катруся була завжди скора до сміху й жартів (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорий — ско́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скорий — ШВИДКИЙ; (потяг) кур'єрський; ЖМ. моторний, спритний, (до чого) охочий; (- поміч) негайний. Словник синонімів Караванського
  3. скорий — див. жвавий; швидкий Словник синонімів Вусика
  4. скорий — -а, -е. 1》 Який швидко рухається, швидкий. || Який проходить, відбувається у швидкому темпі. Скорий поїзд розм. — пасажирський поїзд, який рухається з підвищеною швидкістю, без зупинок на маленьких станціях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скорий — див. бистрий, шустрий Словник чужослів Павло Штепа
  6. скорий — Скорий до їди, скорий і до роботи. Так оцінюють робітника. Скорий до всего, бо така його вдача. Скоро прийшло, скоро й пішло. Про маєток легким способом набутий, і скоро змарнований. Хто скоро біжить, той скоро і стане. Скоро умучиться і стати мусить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. скорий — швидки́й (ско́рий) на ру́ку. Спритний, вправний, проворний у діях. — Які ж то в пана були наміри? — щиро поцікавилась скора на руку господиня (О. Ільченко). Фразеологічний словник української мови
  8. скорий — ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  9. скорий — Ско́рий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. скорий — СКО́РИЙ, а, е. 1. Який швидко рухається; швидкий. В хаті стало тихо.. Нараз обізвалися, вдаряючи об шибки, грубі й скорі каплі дощу (Коб., III, 1956, 227); Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Перв. Словник української мови в 11 томах
  11. скорий — Скор, скорий, -а, -е Скорый. Бог хоч не скор, та влучен. Ном. № 47. Скорий сам набіжить, а на плохого Бог нашле. Ном. № 1962. ум. скоренький, скоресенький. --------------- Скорий, -а, -е см. скор. Словник української мови Грінченка