снаряд

Значення в інших словниках

1. снаряд — снаря́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. снаряд — [снар’ад] -да, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
3. снаряд — ч. 1》 род. -а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати. 2》 род. -а. Пристрій для спортивних вправ. 3》 род. -а. Механізм, апарат, технічний пристрій для провадження яких-небудь робіт, наукових досліджень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. снаряд — СНАРЯ́Д, ч. 1. род. а. Вид бойових припасів, призначених для стрільби з гармати. Щодо калібру гармати снаряди бувають каліберні, підкаліберні й надкаліберні (з навч. літ.); Ракетний снаряд; Рвуться снаряди; * У порівн. Словник української мови у 20 томах
5. снаряд — А, ч. Пляшка алкогольного напою. Нада догнатися, — плескає його по плечу Тюля. — Казав: мутанти, беріть ще снаряд! (А. Дністровий) Словник сучасного українського сленгу
6. снаряд — (-а) ч.; мол.; жарт. Пляшка горілки. Снаряд — пляшка горілки. (Синопсис станіславський необов'язковий). БСРЖ, 550. // Пляшка вина. Повештавшись у центрі, вдушивши на табун два снаряди портвейну, повертаємось (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). Словник жарґонної лексики української мови
7. снаряд — СНАРЯ́Д, ч. 1. род. а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати. В Гусакові часто рвуться снаряди (Вас., Незібр. тв., 1941, 205); Німецький снаряд прошумів над будинком в наш бік і вибухнув десь недалеко (Гончар, III, 1959, 163)... Словник української мови в 11 томах