снаряд

СНАРЯ́Д, ч.

1. род. а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати.

В Гусакові часто рвуться снаряди (Вас., Незібр. тв., 1941, 205);

Німецький снаряд прошумів над будинком в наш бік і вибухнув десь недалеко (Гончар, III, 1959, 163);

Разом з бомбами довкола рвалися міни й снаряди (Баш, На землі.., 1957, 36);

*У порівн. Округле, мов снаряд, тіло хижої птиці чогось нагадало Тимофію Січкаря (Стельмах, II, 1962, 40).

2. род. а. Пристрій для спортивних вправ.

До програми змагань входило багато.. комбінацій на перекладині, брусах та інших снарядах (Спорт.., 1958, 122);

Стройовим кроком підійшов [Сергій] до турніка і спинився в чотирьох метрах від нього.— До снаряда! — вигукнув офіцер (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 50).

3. род. а. Механізм, апарат, технічний пристрій для провадження яких-небудь робіт, наукових досліджень і т. ін.

Глибинні геофізичні снаряди дають можливість обходитися без «речових доказів» розташування пластів [землі] (Наука.., 11, 1965, 32).

Керо́ваний снаря́д — безпілотний літальний апарат, що рухається за траєкторією, визначеною системою керування.

У післявоєнний час ракети почали використовувати для дослідних польотів на великі висоти. Посилена увага приділялась створенню ракетних керованих снарядів (Наука.., 8, 1958, 15).

4. род. у, заст. Спорядження (у 2, 3 знач.).

Держась [держачись] воєнного обряду, Готовили [бояри] заздалегідь Багацько всякого снаряду, Що сумно аж було глядіть (Котл., І, 1952, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снаряд — 1. приклад, приладдя, див. пристрій, інструмент, припаси 2. стрільне, гарматень, див. амуніція, патрон Словник чужослів Павло Штепа
  2. снаряд — снаря́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. снаряд — ч. 1》 род. -а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати. 2》 род. -а. Пристрій для спортивних вправ. 3》 род. -а. Механізм, апарат, технічний пристрій для провадження яких-небудь робіт, наукових досліджень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. снаряд — (-а) ч.; мол.; жарт. Пляшка горілки. Снаряд — пляшка горілки. (Синопсис станіславський необов'язковий). БСРЖ, 550. // Пляшка вина. Повештавшись у центрі, вдушивши на табун два снаряди портвейну, повертаємось (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). Словник жарґонної лексики української мови
  5. снаряд — СНАРЯ́Д, ч. 1. род. а. Вид бойових припасів, призначених для стрільби з гармати. Щодо калібру гармати снаряди бувають каліберні, підкаліберні й надкаліберні (з навч. літ.); Ракетний снаряд; Рвуться снаряди; * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. снаряд — [снар’ад] -да, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  7. снаряд — А, ч. Пляшка алкогольного напою. Нада догнатися, — плескає його по плечу Тюля. — Казав: мутанти, беріть ще снаряд! (А. Дністровий) Словник сучасного українського сленгу