снаряд

СНАРЯ́Д, ч.

1. род. а. Вид бойових припасів, призначених для стрільби з гармати.

Щодо калібру гармати снаряди бувають каліберні, підкаліберні й надкаліберні (з навч. літ.);

Ракетний снаряд;

Рвуться снаряди;

* У порівн. Округле, мов снаряд, тіло хижої птиці чогось нагадало Тимофію Січкаря (М. Стельмах).

2. род. а. Пристрій для спортивних вправ.

До програми змагань входило багато .. комбінацій на перекладині, брусах та інших снарядах (з наук.-попул. літ.);

Стройовим кроком підійшов [Сергій] до турніка і спинився в чотирьох метрах від нього. – До снаряда! – вигукнув офіцер (І. Багмут).

3. род. а. Механізм, апарат, технічний пристрій для провадження яких-небудь робіт, наукових досліджень і т. ін.

Геофізичний снаряд;

Сомдобувний снаряд.

4. род. у, заст. Спорядження (у 2, 3 знач.).

Держась [держачись] воєнного обряду, Готовили [бояри] заздалегідь Багацько всякого снаряду, Що сумно аж було глядіть (І. Котляревський).

Випуска́ти / ви́пустити ку́лі (снаря́ди, мі́ни і т. ін.) див. випуска́ти.

△ (1) Землесо́сний снаря́д, техн. – тип судна технічного флоту, плавуча землерийна машина зі всмоктувальним пристроєм для видобування ґрунту з-під води.

Видобувають будівельний пісок з обводнених шарів родовищ гідромеханізованим способом, використовуючи могутні кар'єрні землесосні снаряди (з наук. літ.);

Робочим органом землесосного снаряду є насос (землесос) із всмоктувальною трубою, обладнаною механічним або гідравлічним розпушувачем (з наук.-техн. літ.);

Землесосний снаряд застосовують переважно для днопоглиблювальних робіт і зведення насипів (з навч. літ.);

(2) Землечерпа́льний снаря́д, техн. – тип судна технічного флоту, плавуча машина із черпаковим пристроєм для видобування ґрунту з-під води.

Робочим органом землечерпального снаряду є ківш (або кілька ковшів) чи ґрейфер (з наук.-техн. літ.);

Землечерпальний снаряд застосовують для днопоглиблювальних робіт, риття підводних котлованів і видобутку корисних копалин (з навч. літ.);

(3) Керо́ваний снаря́д – безпілотний літальний апарат, що рухається за траєкторією, визначеною системою керування.

У післявоєнний час ракети почали використовувати для дослідних польотів на великі висоти. Посилена увага приділялась створенню ракетних керованих снарядів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снаряд — снаря́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. снаряд — [снар’ад] -да, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  3. снаряд — ч. 1》 род. -а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати. 2》 род. -а. Пристрій для спортивних вправ. 3》 род. -а. Механізм, апарат, технічний пристрій для провадження яких-небудь робіт, наукових досліджень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. снаряд — 1. приклад, приладдя, див. пристрій, інструмент, припаси 2. стрільне, гарматень, див. амуніція, патрон Словник чужослів Павло Штепа
  5. снаряд — А, ч. Пляшка алкогольного напою. Нада догнатися, — плескає його по плечу Тюля. — Казав: мутанти, беріть ще снаряд! (А. Дністровий) Словник сучасного українського сленгу
  6. снаряд — (-а) ч.; мол.; жарт. Пляшка горілки. Снаряд — пляшка горілки. (Синопсис станіславський необов'язковий). БСРЖ, 550. // Пляшка вина. Повештавшись у центрі, вдушивши на табун два снаряди портвейну, повертаємось (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). Словник жарґонної лексики української мови
  7. снаряд — СНАРЯ́Д, ч. 1. род. а. Один із видів боєприпасів для стрільби з гармати. В Гусакові часто рвуться снаряди (Вас., Незібр. тв., 1941, 205); Німецький снаряд прошумів над будинком в наш бік і вибухнув десь недалеко (Гончар, III, 1959, 163)... Словник української мови в 11 томах