снарядний

СНАРЯ́ДНИЙ, а, е. Прикм. до снаря́д 1.

В дворі Арсеналу величезна купа димучих снарядних гільз (Довж., І, 1958, 59);

Земля усіяна снарядними осколками (Вол., Самоцвіти, 1952, 158);

// Який утворюється, з’являється і т. ін. внаслідок розриву снаряда.

Ми рвали проліски там, де снарядні ями засипав сніг (Сос., Солов. далі, 1957, 145);

Від поранених несло снарядним димом і запеченою кров’ю (Тют., Вир, 1964, 492);

// Признач. для зберігання снарядів.

— Артилеристи є, — виступив наперед Житченко, — та біда тільки — снарядів у нас обмаль.. — Він відкрив снарядний ящик. — Бачите? Раз, два, три. Оце й усе (Гончар, II, 1959, 78);

// Признач. для виготовлення снарядів.

У снарядній майстерні.. виник вибух (Добр., Очак. розмир, 1965, 136).