1. Словник чужослів Павло Штепа

стид

моск. сором

хохл. (стид) сором

сором, див. страм, устид

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стид — стид іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стид — див. СОРОМ; встид, стидовище. Словник синонімів Караванського
  3. стид — СТИД, а́ і у, ч. 1. Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т. ін.; сором. Словник української мови у 20 томах
  4. стид — стид → встид Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. стид — Стидається, як та кобила, що віз перевернула. Зовсім не стидається. Огидливий, як дівчина. Дівчата звичайно стидаються чужих людей. Стид не дим, очей не виїсть. Стид минеться. Хто не має стиду, той не має й сумління. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. стид — -а і -у, ч. 1》 Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, негідних дій, вчинків і т. ін.; сором. || Почуття ніяковості, сором'язливості. 2》 Становище, поведінка і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. стид — стид і со́ром кому. Уживається для вираження загального осуду, докору за негідні вчинки, необізнаність і т. ін. — Вам стид і сором: ви пани, ви письменні, ви читаєте у книжках, як бідному треба помагати, а ви, замість того, не розпитавши... Фразеологічний словник української мови
  8. стид — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  9. стид — Стид, стида́ і сти́ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. стид — СТИД, а́ і у, ч. 1. Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т.ін.; сором. Хто знав стид, той має й совість (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. стид — Стид, -да и -ду м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Словник української мови Грінченка