1. Приповідки або українсько-народня філософія

стид

Стидається, як та кобила, що віз перевернула.

Зовсім не стидається.

Огидливий, як дівчина.

Дівчата звичайно стидаються чужих людей.

Стид не дим, очей не виїсть.

Стид минеться.

Хто не має стиду, той не має й сумління.

Чоловік без стиду не робить себе відвічальним за ніщо.

Хто утратив стид, той утратив честь.

Люди без стиду не годні похвалитися доброю репутацією.

Чи то не стид, не публіка — била жінка чоловіка.

Коли жінка б'є чоловіка, це дуже великий стид.

Стид хоч і не дим, а очі виїсть.

Про сором, з яким тяжко жити.

Стидно, аж вуха в’януть.

Про брехуна або того, хто говорить сороміцькі речі.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стид — стид іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стид — див. СОРОМ; встид, стидовище. Словник синонімів Караванського
  3. стид — моск. сором хохл. (стид) сором сором, див. страм, устид Словник чужослів Павло Штепа
  4. стид — СТИД, а́ і у, ч. 1. Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т. ін.; сором. Словник української мови у 20 томах
  5. стид — стид → встид Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. стид — -а і -у, ч. 1》 Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, негідних дій, вчинків і т. ін.; сором. || Почуття ніяковості, сором'язливості. 2》 Становище, поведінка і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. стид — стид і со́ром кому. Уживається для вираження загального осуду, докору за негідні вчинки, необізнаність і т. ін. — Вам стид і сором: ви пани, ви письменні, ви читаєте у книжках, як бідному треба помагати, а ви, замість того, не розпитавши... Фразеологічний словник української мови
  8. стид — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  9. стид — Стид, стида́ і сти́ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. стид — СТИД, а́ і у, ч. 1. Почуття сильного зніяковіння, збентеження, незручності від усвідомлення своєї поганої поведінки, недостойних дій, вчинків і т.ін.; сором. Хто знав стид, той має й совість (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  11. стид — Стид, -да и -ду м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Словник української мови Грінченка